Історія села

    

Села Антонівка, Глинянка і Широке розташовані на мальовничій, родючій землі центральної частини України, через які протікає річка Рів, в 8 км від районного центру  м.Бар.

    Місцевість розташована в помірному кліматичному поясі, тож помірно тепле літо і помірно холодна зима – здоровий клімат для людей. Земля, що належить Антонівській с/р -  родючий чорнозем, багата на воду, цілющі джерела, лісосмуги - посадки дерев (клен, дуб, береза, акація, липа та ін..) На окраїні села, в східному напрямку, знаходиться піщано - кам’яний кар’єр, тому будинки здебільшого побудовані з місцевого каміння . Назви вулиць звичайні: центральна, як завжди Леніна, Шкільна – там колись була школа, Колгоспна, бо біля колгоспу, Молодіжна – нова вулиця, ново забудови.

 

    Населення села – українці. Проживаючі селяни займалися землеробством і скотарством, незначна частина малоземельних займалася заробітками, головним чином в місті Бар, пізніше в Києві, Одесі(на заводах та інших промислах).

    Село Антонівка засноване в другій половині 18 ст., а до 1900 року нараховувалось 25 дворів. Назва села пішла від імені пана Антона, який першим побудував собі і своїй родині на цій землі помешкання. В той час так було заведено на Поділлі, що всі населені пункти міста чи села називали іменем чи за прізвищем засновника, назвою річки чи інших оточуючих умов. Наприклад с. Попівці від прізвища засновника і власника Поповського; село Примощаниця від назви річки Мощанка, місто Могилів – Подільський від прізвища Яреми Могили. До 1917 року в   с. Широкому,  Антонівці і Глинянці  жили польські пани,        в Антонівці за  прізвищем Віш і тому в селі тепер є чимало людей, які мають це прізвище, а в Глинянці був Глінський. Маєтків гарних і великих в них не було, але будинки вирізнялись, звичайно були більшими і кращими (до тепер в Антонівці і в Глинянці  залишилися  лише панські погреби, порівняно великі і глибокі). В 1917 році пан Віш Франц втік в Польщу і в його будинку зробили школу, яка через деякий час, за невідомих причин згоріла.

                                                   Історія села Глинянки

(цього листа було знайдено, коли руйнували Глинянську церкву в 1979 році)

     «  Клебанки, иначе Глинянка с. – в 8 вер. От Бара, расположена на правом берегу         р. Ров, притока р. Буга. Сдержанная крепкою гатью и разливается у села большим прудом, у котрого построєна крупчатая, муковая мельника, принадлежащая, как и пруд, владельцу с, Стодулец генерал – майору Данильчуку. Гигиенические условия местности благоприятны;почва глинисто – песчаная, с большой примесью чернозема. Клебанки подарены были Барскому доминиканскому кляштору в 1607 году ксензом Матвеем из «Липницы», что затверджено и королём  Сигизмундом ІІІ. От этих владельцев произошло и само название села ( Клебанки – испорченое слово). Это название села употреблялось и употребляется почти значительно только в церковных документах ХІХ века, а по визитам и волосным спискам оно именуется Глинянкою.От Барских ксендзов поселение пошло введение Управления Государственных Имуществ. В 1815 году  приписано две деревни, лежащих в І – верстном расстоянии, на берегу  Рова; Антоновка – к северу от села и Поповка – к западу от него; последняя получила своё название от фамилии владельцев – Поповских. Православное население в Клебановке 262 м. и 273 ж., в Антоновке 177 м. и 158 ж. и в Поповке 38 м. и 41 ж.; сверх того католиков в (приписных деревнях) 39д. и евреев 4 д. Население состоит из крестьян – малороссов, занимающихся преимущественно земледелием. Ныне существующая  на краю села церковь построена в 1783 году, посвящена в честь св. Николая; она деревянная, однокупольная с пристроенной колокольнею; стоит на месте старой, также деревянной , однокупольной, иконостас старый, дощатый, трёх – ярусный, с иконами православной жизни Воссоединения с Православной Церковью совершилось в 1795 году при священнике Барнецком, в присутствии протоирея Трофима Куценскаго, в память по себе оставил среди прихожан священник Иаков Саницкий, живший в Клебановке 29 лет, (1838 – 1867): по рассказам старожилов, это чрезвычайно  ласковый человек, готовый поделится с ближним всем, что имел. Причтовыя помещения построены в 1895 году. Школа в Клебановке существует с 1869 года; преобразована в церковно – приходскую в 1890 году и с этого времени помещается в собственном здании .»

     В Глинянці на початку 19 ст. жив заможній піп, на краю села була церква і його хата, велика(там потім розмістили  школу  до 1970 року). В тому ж році побудували нову школу, а в поповій хаті жили вчителі Колінько Ганна Никифорівна, Калюжна Зіна Іванівна і перший директор нової школи Краєвський Володимир Гнатович . 

     Новий дитячий садочок в селі Антонівка був побудований в 1969 році.

     До 1900 року в Антонівці  церкви не було. Лише в 1913 році було закінчено будівництво церкви.

 

    В 1964 році зруйнували зовсім нову, крепку, красиву і на теперішній час всім потрібну Антонівську церкву. Два гусеничні трактори не могли зірвати купол, та свою чорну, жорстоку справу все таки зробили і на превеликий жаль церви з тих пір нема. Жителі наших трьох сіл мусять ходити в сусідні села на великі свята, щоб охрестити дитину, взяти шлюб, а саме в Іванівці, Стодульці і в районний центр м.Бар.

    В 2002 році жіночий  пісенний колектив захистив звання народного аматорського фольклорно-етнографічного ансамблю села Антонівки і в 2005, 2009 рр. підтверджував це почесне звання.

 

     Першим комсомольцем села був Краєцький М.М., комсомольську організацію села створено в 1938 році, першим секретарем її був Рудик С.О.

    Першим головою колгоспу, що заснований в с. Антонівці в  1931 році був Гуменюк М.Д. В перші роки колективізації земля оброблялась, в основному, кіньми. В 1932 році в колгосп придбали трактори форди, як їх називали в народі, в 1933 році – трактори «ХТЗ» і «Челябінці».  До 1958 року було 650 га посівної площі.        (Спогади Зелінського Григорія Павловича) - Колгосп в 1929 році  був організований в селі Глинянка під назвою «Червоний жовтень», першим головою, якого був Виноградов Василь Никифорович. Орної землі налічувалось 860 га, 39 пар коней,  до 20 возів,40 кінських плугів. Вся земля оброблялась кіньми, кінськими культиваторами, боронами, сівалками, жали серпами і косами. В 1936 році купили перший трактор, до нього  косилки, самоскидки, а в 1939 році з’явився перший причіпний комбайн. В 1950 році колгосп с.Глинянки з’єднали з Маньковецьким і назвали ім .« Булганіна», в 1958 році Глинянський колгосп об’єднали з Антонівським  під назвою  «ХХ з’їзд  КПРС». В основному займалися землеробством (вирощували буряки, пшеницю, ячмінь, жито, кукурудзу, горох, гречку та ін.., а також овочі), в  70-х роках побудували ферми і почали займатись ще й скотарством (велика рогата худоба -  800 голів, свині – 300 голів ,вівці, кури, качки. ) В1992 році колгосп перейменовано на  колективне сільськогосподарське підприємство «Зоря» і розпочали розпаювання майна. В 1996 видали земельні сертифікати.  20.02.2000р. СГП «Зоря» реорганізували в ТОВ «Зоря» (товариство з обмеженою відповідальністю ). В 2007 р. видали державні акти на землю і  землю віддали в оренду селянському фермерському господарству «Династія» . 2010 рік, весна – ліквідація ТОВ «Зоря», роздача в натурі пайовикам майна (техніка, будівлі…)

     Громада трьох сіл пережила  важкі роки голодомору з великими втратами, люди вимирали сім’ями, влада забирала останнє, рятувались, як могли, велику роль, за словами старожилів мала місцева річка Рів, і старі,  і малі, і жінки ловили рибу (навесні вже спасала зеленина). 

     Учасниками воєнних  дій у Великій Вітчизняній війні  були 255 односельців, проживаючих в Антонівці, із них 45 загинуло та 205 з Глинянки, з яких, не повернулись додому 68 чоловік. Біля школи є пам’ятник загиблим героям, де щороку громада трьох сіл       святкує велику перемогу.

       Під час Великої Вітчизняної війни в Глинянці були румуни, а в Антонівці, Широкому(тоді Попівці), були німці, річка Рів – границя, тому з Глинянки жителів в Германію не забирали, а з Антонівки і Широкого забрали багато (зі слів Марущак Мотрі Сидорівни): Мельник Марію Григорівну – 1925 р.н ,   Марущак Мотрю Сидорівну –            1925 р.н.,Краєцьку  Марію Іллівну – 1924 р.н., Марущак Ірину Михайлівну – 1923 р.н., Краєцького Дмитра Микитовича – 1923 р.н., Краєцького Павла Микитовича – 1925 р.н., Фурмана Василя Степановича – 1918 р.н., Абрамовича Василя Сидоровича – 1925 р.н., Гуменюк Федора Мартиновича – 1925 р.н., Марущак Євдокію Дорохтіївну  - 1924 р.н., Миршук Ганну Василівну – 1923 р.н., Войтюк Олексія Михайловича – 1925 р.н..,      Миршука Уляна Кіндровича – 1898 р.н, Ткачук Євдокію Іванівну – 1914 р.н.,   Захарук Марію Арсенівну – 1924 р.н .

   

 

(посередині на фото  Марущак Мотря Сидорівна)

  На 2010 рік залишилось лише три ветерани війни: Зелінський Григорій Павлович – 1925 р. н, Яцков Архип Сидорович – 1925 р. н., Гуменюк Олександр Євдокимович – 1927 р.н.

     В 1946 р. була створена перша Антонівська сільська рада, сільський голова – Кабельський М.Н., яку в 1955 р. об’єднали з Івановецькою с/р і аж  з  27.12.93 р.  с.Антонівка знову має свою с/р, сільський голова Матвіюк С.В.,  з 2002-2010  рр. – сільський голова    Войтюк П.О.  З 31 жовтня 2010 року Антонівський сільський голова Огороднік Володимир Миколайович.

               ( на фото справа перший Огороднік В.М., другий Войтюк П.О.)

     Післявоєнні роки теж були не легкі, та люди жили, важко  працювали, будувались, виховували нові і нові покоління, на 2010 рік громада сіл  Антонівки, Глинянки і  Широкого   нараховує  210 дворів, 640 жителів.